Коли угода про примирення суперечить суспільним інтересам
Заперечення проти ухвалення судом вироку на підставі угоди про примирення походять від прокурора, оскільки цьому учаснику кримінального провадження укладення такої угоди і навіть її ініціювання не підконтрольне, на відміну від угоди про визнання винуватості, де прокурор є стороною.
Перешкодити поданню сторонами угоди про примирення прокурор також не може, оскільки згідно з ч. 7 ст. 469 КПК слідчий, прокурор зобов’язані проінформувати підозрюваного та потерпілого про їхнє право на примирення, роз’яснити механізм його реалізації та не чинити перешкод в укладенні угоди про примирення.
Оскаржити вирок, постановлений на підставі угоди чи клопотати про його скасування також можливо з обмеженого кола підстав.
Отже, в арсеналі засобів змагальності у сторони обвинувачення залишається передбачений ч. 7 ст. 474 КПК перелік умов, за яких угоду про примирення не може бути затверджено. Найменш конкретною з них є передбачена пунктом 2 «невідповідність інтересам суспільства». Вона ж – і найзручніша для обстоювання необхідності відмови в затвердженні угоди без застосування якихось струнких аргументів через закладений в її формулюванні механізм оцінного судження.
Цей механізм певний час доволі просто застосовувався – суди чи погоджувалися із прокурорами у тому, що угода суперечить інтересам суспільства (див. приміром вироки у справах №№ 649/1064/13-к, 698/67/17, 321/763/14-к) чи не погоджувалися (див. приміром вироки у справах №№ 579/1233/13-к, 127/22610/18, 127/31694/13-к), не вдаючись до деталей що ж то за інтерес такий і як угода йому суперечить.
Отже відповідь на питання: коли угода про примирення суперечить суспільним інтересам, зазвичай звучала так: коли суд так вважає.
Нарешті Верховний Суд у постанові по справі № 756/11661/17 утвердив формулу, що «угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу. Адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норми права про примирення щодо конкретного (їх) випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні (публічні) інтереси».
І на цей висновок тепер орієнтуються суди, розглядаючи доводи на користь чи не на користь затвердження угоди. Принаймні, цитують його.
Зорієнтуватися в подібних особливостях процесу ініціювання, складення і затвердження угод допоможе нова процедура Угода про примирення у кримінальному провадженні, яку щойно додано до збірки з понад 160 процедур на платформі Lex.
Хто може ініціювати укладення угоди про примирення і на яких підставах можна оскаржувати вироки, якими затверджено угоди, та подавати клопотання про їх скасування, яка відповідальність чекає в разів невиконання умов угоди – у новій процедурі на допомогу учасникам кримінальних проваджень.